Бій із диверсантом та 16-кілограмові міни замість гирь: історія бійця 116-ї бригади Дмитра Демуса

25 лютого 2022 року полтавець Дмитро Демус мав укласти велику комерційну угоду у сфері нерухомості, але 24 лютого вже стояв біля військкомату. До цього дня він не мав жодного стосунку до армії.

Джерело: 116-та окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

«У мене навіть не було військового квитка. Перший автомат мені записали просто в паперовий паспорт-книжечку. Об 11-й ранку 24 лютого я вже був у штаті Полтавського районного батальйону й отримав зброю», – пригадує захисник.

Маючи три дипломи магістра, у Полтаві Дмитро спочатку служив у комендантській роті та штабі 116-ї окремої бригади ТрО. Проте тільки-но на початку 2023 року підрозділ вирушив на Донбас, він перевівся на посаду командира піхотного відділення. Навесні зайшов на позиції між Степовим і Красногорівкою на північному фланзі Авдіївки, де в жовтні почалися масовані штурми росіян – по 5-7 накатів на добу.

«Після першої ночі боїв я вийшов з окопу – перед нами лежало півтора десятка знищених ворогів. А зранку 10 жовтня стався випадок впритул. Я бігав по позиції з двома раціями, координував наших і приданих бійців. У мого молодого побратима Сергія на касці був яскравий помаранчевий патч «ЗСУ». А на другому кінці позиції наш тил прикривав старший серйозний чоловік. Пробігаючи повз нього, я на ходу віддав йому повторний наказ: “Дивися в тил, контролюй!”. Пробігаю кілька кроків і думаю, що за помаранчева пляма була на голові, якщо Сергій залишився позаду? Повертаюся, а наш чоловік уже лежить на землі, і його шманає, грабує росіянин із георгіївською стрічкою на касці. Вийшло так, що в гарячці бою я звернувся просто до ворога, а він мене ситуативно послав. Я миттєво впав, підповз до кулеметної точки, схопив кулемет і почав туди насипати. Ми оголосили кругову оборону і вибили їх», – говорить воїн.

Після виходу бійців із-під Авдіївки на базі роти створили мінометну батарею. Потім був рік роботи на Курахівському напрямку й бої на Курщині.

«Одного разу ми з напарником Сергієм пробули на позиціях 54 доби без ротації. Логістика туди майже не доїжджає – хлопцям, які палять, цигарки скидали дронами. Я ж не вживаю ні тютюну, ні алкоголю, натомість намагаюся тримати форму прямо в бліндажі. Важу 120 кілограмів, тому якась гілка чи труба для мене – чудовий турнік: підтягуєшся, і вже майже по 60 кілограмів навантаження на кожну руку. А 120-міліметрові міни важать по 16 кілограмів – я залюбки роблю ними ранкову фізкультуру. Щодня тренуюся по годині-півтори, щоб на кожну групу м’язів підняти ту міну хоча б по 100 разів», – ділиться військовослужбовець.

Навіть на передовій Дмитро не живе однією війною – у перервах між бойовою роботою він просто з позицій керує будівництвом у Полтаві.